З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про доступ до публічної інформації
Цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення правакожного на доступ до інформації, що знаходиться у володіннісуб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічноїінформації, визначених цим Законом, та інформації, що становитьсуспільний інтерес.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Публічна інформація
1. Публічна інформація - це відображена та задокументованабудь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що булаотримана або створена в процесі виконання суб'єктами владнихповноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством,або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень,інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
2. Публічна інформація є відкритою, крім випадків,встановлених законом.
Стаття 2. Мета і сфера дії Закону
1. Метою цього Закону є забезпечення прозорості тавідкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмівреалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
2. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отриманняінформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні нимисвоїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, якірегулюються спеціальним законом.
Стаття 3. Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації
1. Право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов'язком розпорядників інформації надавати таоприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальнихструктурних підрозділів або посадових осіб, які організовують увстановленому порядку доступ до публічної інформації, якою вінволодіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту таотримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владнихповноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державногоконтролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства продоступ до публічної інформації.
Стаття 4. Принципи забезпечення доступу до публічної інформації
1. Доступ до публічної інформації відповідно до цього Законуздійснюється на принципах:
1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владнихповноважень;
2) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень,встановлених законом;
3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних,релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціальногопоходження, майнового стану, місця проживання, мовних або іншихознак.
Розділ II. ПОРЯДОК ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 5. Забезпечення доступу до інформації
1. Доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:
в офіційних друкованих виданнях;
на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;
на інформаційних стендах;
будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом
1. Інформацією з обмеженим доступом є:
1) конфіденційна інформація;
2) таємна інформація;
3) службова інформація.
2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно дозакону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальноїцілісності або громадського порядку з метою запобіганнязаворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, длязахисту репутації або прав інших людей, для запобіганнярозголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або дляпідтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цимінтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважаєсуспільний інтерес в її отриманні.
3. Інформація з обмеженим доступом має надаватисярозпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив їїраніше.
4. Інформація з обмеженим доступом має надаватисярозпорядником інформації, якщо немає законних підстав дляобмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
5. Не може бути обмежено доступ до інформації пророзпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чирозпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копійвідповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна,прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменуванняюридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманнівимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначенеположення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або наданнятакої інформації може завдати шкоди інтересам національноїбезпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
6. Не належать до інформації з обмеженим доступом деклараціїпро доходи осіб та членів їхніх сімей, які:
1) претендують на зайняття чи займають виборну посаду ворганах влади;
2) обіймають посаду державного службовця, службовця органумісцевого самоврядування першої або другої категорії.
7. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщодокумент містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомленнянадається інформація, доступ до якої необмежений.
Стаття 7. Конфіденційна інформація
1. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якоїобмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владнихповноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядкуза їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не можебути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частиніпершій і другій статті 13 цього Закону.
2. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можутьпоширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ доінформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересахнаціональної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Стаття 8. Таємна інформація
1. Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежуєтьсявідповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошенняякої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємноювизнається інформація, яка містить державну, професійну,банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену закономтаємницю.
2. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цимЗаконом та спеціальними законами.
Стаття 9. Службова інформація
1. Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Законудо службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень,які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповіднізаписки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напрямудіяльності установи або здійсненням контрольних, наглядовихфункцій органами державної влади, процесом прийняття рішень іпередують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової,контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку невіднесено до державної таємниці.
2. Документам, що містять інформацію, яка становить службовуінформацію, присвоюється гриф "для службового користування".Доступ до таких документів надається відповідно до частини другоїстатті 6 цього Закону.
3. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію,який складається органами державної влади, органами місцевогосамоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у томучислі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмежениму доступі.
Стаття 10. Доступ до інформації про особу
1. Кожна особа має право:
1) знати у період збирання інформації, але до початку їївикористання, які відомості про неї та з якою метою збираються,як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чипоширюються, крім випадків, встановлених законом;
2) доступу до інформації про неї, яка збирається тазберігається;
3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілоїінформації про себе, знищення інформації про себе, збирання,використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимогзакону;
4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про іншихосіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законнихінтересів;
5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цюособу з порушенням вимог, визначених законом.
2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається івикористовується розпорядниками інформації, має бути максимальнообмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначенийзаконом.
3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією проособу, зобов'язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб,яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначенийзаконом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованогодоступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особусамостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
4. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше,ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформаціязбиралася.
5. Відмова особі в доступі до інформації про неї,приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чипоширення інформації можуть бути оскаржені.
Стаття 11. Захист особи, яка оприлюднює інформацію
1. Посадові та службові особи не підлягають юридичнійвідповідальності, незважаючи на порушення своїх обов'язків, зарозголошення інформації про правопорушення або відомостей, щостосуються серйозної загрози здоров'ю чи безпеці громадян,довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та малаобґрунтоване переконання, що інформація є достовірною, а такожмістить докази правопорушення або стосується істотної загрозиздоров'ю чи безпеці громадян, довкіллю.
Розділ III. СУБ'ЄКТИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ДОСТУПУ ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 12. Визначення та перелік суб'єктів
1. Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічноїінформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи,об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктіввладних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питаньзапитів на інформацію розпорядників інформації.
Стаття 13. Розпорядники інформації
1. Розпорядниками інформації для цілей цього Законувизнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади,інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органивлади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюютьвладні управлінські функції відповідно до законодавства та рішенняяких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевихбюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовноінформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваженнясуб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором,включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або іншихдержавних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконаннямїхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становищена ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або єприродними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачаннятоварів, послуг та цін на них.
2. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати танадавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, упорядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єктигосподарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметівпобуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природніявища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися ізагрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес(суспільно необхідною інформацією).
3. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цьогоЗакону поширюються лише в частині оприлюднення та наданнявідповідної інформації за запитами.
4. Усі розпорядники інформації незалежно віднормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, привирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цимЗаконом.
Стаття 14. Обов'язки розпорядників інформації
1. Розпорядники інформації зобов'язані:
1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийнятірішення;
2) систематично вести облік документів, що знаходяться вїхньому володінні;
3) вести облік запитів на інформацію;
4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів здокументами чи їх копіями, а також надавати право запитувачамробити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх,записувати на будь-які носії інформації тощо;
5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначативідповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів доінформації;
6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також уразі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданоїінформації.
Стаття 15. Оприлюднення інформації розпорядниками
1. Розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати:
1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції,повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансовіресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізмїх витрачання тощо);
2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крімвнутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень,що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правовізасади діяльності;
3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цимиорганами, форми і зразки документів, правила їх заповнення;
4) порядок складання, подання запиту на інформацію,оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;
5) інформацію про систему обліку, види інформації, якузберігає розпорядник;
6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою якихгромадськість може представляти свої інтереси або в інший спосібвпливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації;
7) плани проведення та порядок денний своїх відкритихзасідань;
8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачамформи і бланки установи;
9) загальні правила роботи установи, правила внутрішньоготрудового розпорядку;
10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів наінформацію;
11) інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень,а саме про:
їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобівзв'язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти;
прізвище, ім'я та по батькові, службові номери засобівзв'язку, адреси електронної пошти керівника органу та йогозаступників, а також керівників структурних та регіональнихпідрозділів, основні функції структурних та регіональнихпідрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать доінформації з обмеженим доступом;
розклад роботи та графік прийому громадян;
вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщеннявакантних посад;
перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів,необхідних для надання послуг, правила їх оформлення;
перелік і службові номери засобів зв'язку підприємств,установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їхкерівників, крім підприємств, установ та організацій, створених зметою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальноїдіяльності;
порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарженнярішень суб'єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності;
систему обліку, види інформації, якою володіє суб'єкт владнихповноважень;
12) іншу інформацію про діяльність суб'єктів владнихповноважень, порядок обов'язкового оприлюднення якої встановленийзаконом.
2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті,підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізнішеп'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявностіу розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформаціяоприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюдненнядокумента і дати оновлення інформації.
3. Проекти нормативно-правових актів, рішень органівмісцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками,оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їхрозгляду з метою прийняття.
4. Невідкладному оприлюдненню підлягає будь-яка інформаціяпро факти, що загрожують життю, здоров'ю та/або майну осіб, і прозаходи, які застосовуються у зв'язку з цим.
Стаття 16. Відповідальні особи з питань запитів на інформацію
1. Розпорядник інформації відповідає за визначення завдань тазабезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальноїособи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації,відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контрольщодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій підчас оформлення запиту.
2. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядникомінформації порядку, обробляється відповідальними особами з питаньзапитів на інформацію.
Стаття 17. Контроль за забезпеченням доступу до публічної інформації
1. Парламентський контроль за дотриманням права людини надоступ до інформації здійснюється Уповноваженим Верховної РадиУкраїни з прав людини, тимчасовими слідчими комісіями ВерховноїРади України, народними депутатами України.
2. Громадський контроль за забезпеченням розпорядникамиінформації доступу до публічної інформації здійснюється депутатамимісцевих рад, громадськими організаціями, громадськими радами,громадянами особисто шляхом проведення відповідних громадськихслухань, громадської експертизи тощо.
3. Державний контроль за забезпеченням розпорядникамиінформації доступу до інформації здійснюється відповідно дозакону.
Стаття 18. Реєстрація документів розпорядника інформації
1. Для забезпечення збереження та доступу до публічноїінформації документи, що знаходяться у суб'єктів владнихповноважень, підлягають обов'язковій реєстрації в системі обліку,що має містити:
1) назву документа;
2) дату створення документа;
3) дату надходження документа;
4) джерело інформації (автор, відповідний підрозділ);
5) передбачену законом підставу віднесення інформації докатегорії з обмеженим доступом;
6) строк обмеження доступу до інформації, у разі якщо вонавіднесена до інформації з обмеженим доступом;
7) галузь;
8) ключові слова;
9) тип, носій (текстовий документ, плівки, відеозаписи,аудіозаписи тощо);
10) вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти,прес-релізи);
11) проекти рішень (доповідні записки, звернення, заяви,подання, пропозиції, листи тощо);
12) форму та місце зберігання документа тощо.
2. Доступ до системи обліку, що містить інформацію продокумент, що знаходиться у суб'єкта владних повноважень,забезпечується шляхом:
1) оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб'єктів владнихповноважень такої інформації, а в разі їх відсутності- в іншийприйнятний спосіб;
2) надання доступу до системи за запитами.
3. Система обліку публічної інформації не може бути віднесенадо категорії інформації з обмеженим доступом.
4. Розпорядники інформації несуть відповідальність зазабезпечення доступу до системи обліку відповідно до закону.
Розділ IV. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ ЗА ІНФОРМАЦІЙНИМ ЗАПИТОМ
Стаття 19. Оформлення запитів на інформацію
1. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядникаінформації надати публічну інформацію, що знаходиться у йоговолодінні.
2. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформаціїіз запитом на інформацію незалежно від того, стосується цяінформація його особисто чи ні, без пояснення причини поданнязапиту.
3. Запит на інформацію може бути індивідуальним абоколективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншійформі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибірзапитувача.
4. Письмовий запит подається в довільній формі.
5. Запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресуелектронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чизміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу цевідомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
6. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитівна інформацію особа може подавати запит шляхом заповненнявідповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати врозпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідногорозпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодопроцедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
7. У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмеженіфізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит,його має оформити відповідальна особа з питань запитів наінформацію, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактнийтелефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.
Стаття 20. Строк розгляду запитів на інформацію
1. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит наінформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
2. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації,необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо станудовкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій,катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій,що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян,відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отриманнязапиту.
3. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бутиобґрунтованим.
4. У разі якщо запит стосується надання великого обсягуінформації або потребує пошуку інформації серед значної кількостіданих, розпорядник інформації може продовжити строк розглядузапиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Пропродовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача вписьмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отриманнязапиту.
Стаття 21. Плата за надання інформації
1. Інформація на запит надається безкоштовно.
2. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачаєвиготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок,запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіюваннята друк.
3. Розмір фактичних витрат визначається відповіднимрозпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм,встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядникінформації не встановив розміру плати за копіювання або друк,інформація надається безкоштовно.
4. При наданні особі інформації про себе та інформації, щостановить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк нестягується.
Стаття 22. Відмова та відстрочка в задоволенні запиту на інформацію
1. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволеннізапиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язанийвідповідно до його компетенції, передбаченої законодавством,володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категоріїінформації з обмеженим доступом відповідно до частини другоїстатті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатилапередбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані зкопіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбаченихчастиною п'ятою статті 19 цього Закону.
2. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформаціяможе бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, абовідповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою внаданні інформації.
3. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваноюінформацією, але якому за статусом або характером діяльностівідомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язанийнаправити цей запит належному розпоряднику з одночаснимповідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строкурозгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запитуналежним розпорядником.
4. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бутизазначено:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи,відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату відмови;
3) мотивовану підставу відмови;
4) порядок оскарження відмови;
5) підпис.
5. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається вписьмовий формі.
6. Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускаєтьсяв разі, якщо запитувана інформація не може бути надана дляознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настанняобставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться довідома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядкуоскарження прийнятого рішення.
7. У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту наінформацію має бути зазначено:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи,відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;
3) причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не можебути задоволений у встановлений цим Законом строк;
4) строк, у який буде задоволено запит;
5) підпис.
Розділ V. ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ
РОЗПОРЯДНИКІВ ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 23. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності
розпорядників інформації
1. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформаціїможуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу абосуду.
2. Запитувач має право оскаржити:
1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;
2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;
3) ненадання відповіді на запит на інформацію;
4) надання недостовірної або неповної інформації;
5) несвоєчасне надання інформації;
6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднюватиінформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядниківінформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
3. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядниківінформації до суду здійснюється відповідно до Кодексуадміністративного судочинства України ( 2747-15 ).
Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації
1. Відповідальність за порушення законодавства про доступ допублічної інформації несуть особи, винні у вчиненні такихпорушень:
1) ненадання відповіді на запит;
2) ненадання інформації на запит;
3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;
4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цьогоЗакону;
5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної абонеповної інформації;
6) несвоєчасне надання інформації;
7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації зобмеженим доступом;
8) нездійснення реєстрації документів;
9) навмисне приховування або знищення інформації чидокументів.
2. Особи, на думку яких їхні права та законні інтересипорушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодуванняматеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня йогоопублікування.
2. До приведення законодавства України у відповідність із цимЗаконом акти законодавства України застосовуються в частині, що несуперечить цьому Закону.
3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення( 80731-10, 80732-10 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р.,додаток до N 51, ст. 1122):
у статті 212-3:
частину першу після слів "Про інформацію" ( 2657-12 )доповнити словами "Про доступ до публічної інформації"( 2939-17 );
примітку викласти в такій редакції:
"Примітка. Особи, визначені в примітці до статті 212-26 цьогоКодексу, притягаються до відповідальності за діяння, передбаченіданою статтею, згідно із статтею 212-26";
частину першу статті 212-26 після слів "Про інформацію"( 2657-12 ) доповнити словами "Про доступ до публічної інформації"( 2939-17 );
2) у назві та абзаці першому частини першої статті 330Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (Відомості ВерховноїРади України, 2001 р., N 25-26, ст. 131) слова "яка є власністюдержави" замінити словами "яка знаходиться у володінні держави";
3) частину десяту статті 9 Закону України "Прооперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ) (Відомості ВерховноїРади України, 1992 р., N 22, ст. 303; 2000 р., N 10, ст. 79)доповнити двома реченнями такого змісту: "Забороняєтьсяоприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформаціющодо проведення або непроведення стосовно певної особиоперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення зарезультатами такої діяльності. Питання оприлюднення або наданнятакої інформації після прийняття рішення регулюється законом";
4) статтю 9 Закону України "Про контррозвідувальнудіяльність" ( 374-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р.,N 12, ст. 89) доповнити реченням такого змісту: "Забороняєтьсяоприлюднювати або надавати (розголошувати) зібрані відомості, атакож інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певноїособи контррозвідувальної діяльності та заходів до прийняттярішення за результатами такої діяльності або заходів";
5) статтю 13 Закону України "Про авторське право і суміжніправа" ( 3792-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р.,N 43, ст. 214) доповнити частиною п'ятою такого змісту:
"5. Зазначені положення не поширюються на випадкиоприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України "Продоступ до публічної інформації" ( 2939-17 ).
4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з днянабрання чинності цим Законом:
затвердити граничні норми витрат на копіювання або друк,передбачені статтею 21 цього Закону;
внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодоприведення законів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цимЗаконом;
забезпечити приведення органами виконавчої влади їхнормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Президент України В.ЯНУКОВИЧ
м. Київ, 13 січня 2011 року
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Р О З' Я С Н Е Н Н Я
13.05.2011
Закон України "Про доступ до публічної інформації": інформаційний прорив в Україні
Як відомо, 9 листопада 1995 року Україна приєдналась до РадиЄвропи. При вступі Україна зобов'язалась дотримуватись обов'язків,що випливають із Статуту Ради Європи ( 994_001 ), а саме принципівплюралістичної демократії, верховенства права та захисту правлюдини і основних свобод усіх осіб, що перебувають під їїюрисдикцією.
Зокрема, Резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи від5 жовтня 2005 року N 1466 ( 994_611 ) "Про виконання обов'язків тазобов'язань Україною" були підбиті підсумки реалізації ключовихреформ, яких Україна потребувала і зобов'язалась реалізувати.
Парламентська Асамблея зробила висновок, що хоча Україна ідосягла значного прогресу в законодавчій сфері, вона все ще невиконала всіх обов'язків та зобов'язань, які взяла на себе привступі в Раду Європи, і що верховенство права в багатьох сферах щене повністю досягнуте і, зокрема, закликала органи державної владиУкраїни покращити правове регулювання доступу до інформації, атакож суворо дотримуватись статті 34 Конституції України( 254к/96-ВР ) стосовно свободи інформації під час засекречуваннядокументів та розсекретити всі офіційні документи, які булизакриті для загального доступу з порушенням законодавства.
На виконання зазначеної Резолюції Парламентської АсамблеїРади Європи ( 994_611 ) та з метою забезпечення реалізаціїположень статті 34 Конституції України ( 254к/96-ВР ) стосовносвободи інформації, статті 10 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод 1950 року ( 995_004 ), статті 19Міжнародного пакту про громадянські і політичні права ( 995_043 ),а також для забезпечення ефективної реалізації права кожного насвободу вираження поглядів та доступ до інформації, права навільне збирання, зберігання, використання і поширення інформаціїусно, письмово або в інший спосіб, Верховною Радою України13 січня 2011 року були прийняті Закони України "Про доступ допублічної інформації" ( 2939-17 ) та "Про внесення змін до ЗаконуУкраїни "Про інформацію" ( 2657-12 ) (нова редакція), які набраличинності 10 травня 2011 року.
Слід зазначити, що ці два закони тісно пов'язані між собою.
Так, нова редакція Закону України "Про інформацію"( 2657-12 ) визначатиме, зокрема, основні принципи, суб'єкти,об'єкти інформаційних відносин в Україні та, що є інформацією, їївиди.
В свою чергу, Закон України "Про доступ до публічноїінформації" ( 2939-17 ) (далі - Закон) визначатиме порядокздійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації,що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, іншихрозпорядників публічної інформації, визначених цим Законом( 2939-17 ), та інформації, що становить суспільний інтерес.
Перш за все, слід звернути увагу на те, що всі вимоги Закону( 2939-17 ) поширюються лише на органи державної влади, іншідержавні органи, органи місцевого самоврядування, органи владиАвтономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владніуправлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких єобов'язковими для виконання, а на юридичних осіб, що фінансуютьсяз державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної РеспублікиКрим, осіб, що виконують делеговані повноваження суб'єктів владнихповноважень згідно із законом чи договором, включаючи наданняосвітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг,суб'єктів господарювання, які займають домінуюче становище наринку або наділені спеціальними чи виключними правами або єприродними монополіями, та суб'єктів господарювання, які володіютьінформацією про стан довкілля, про якість харчових продуктів іпредметів побуту, про аварії, катастрофи, небезпечні природніявища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися ізагрожують здоров'ю та безпеці громадян, і іншою інформацією, щостановить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією),вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення танадання відповідної інформації за запитами.
Закон ( 2939-17 ) зобов'язав всіх розпорядників інформації,передбачених статтею 13 Закону ( 2939-17 ), надавати таоприлюднювати публічну інформацію - відображену та задокументованубудь-якими засобами та на будь-яких носіях інформацію, що булаотримана або створена в процесі виконання суб'єктами владнихповноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством,або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень,інших розпорядників публічної інформації.
При цьому Законом ( 2939-17 ) встановлено, що зазначенаінформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом, адоступ до неї забезпечується шляхом систематичного та оперативногоїї оприлюднення в офіційних друкованих виданнях, на офіційнихвеб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах табудь-яким іншим способом, а також шляхом надання її за запитами наінформацію.
Що стосується публічної інформації з обмеженим доступом, тонею згідно із Законом ( 2939-17 ) є конфіденційна, таємна таслужбова інформація.
Конфіденційною інформацією є інформація, доступ до якоїобмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владнихповноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядкуза їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. При цьомуне може бути віднесена до конфіденційної інформація, що булаотримана або створена розпорядниками інформації.
Таємною інформацією є інформація, доступ до якої обмежуєтьсявиключно в інтересах національної безпеки, територіальноїцілісності або громадського порядку з метою запобіганнязаворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, длязахисту репутації або прав інших людей, для запобіганнярозголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або дляпідтримання авторитету і неупередженості правосуддя і лише заумови, що розголошення цієї інформації може завдати істотної шкодицим інтересам або шкода від оприлюднення такої інформаціїпереважає суспільний інтерес в її отриманні.
Таємною визнається інформація, яка містить державну,професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу,передбачену законом, таємницю.
Службовою інформацією є інформація, що міститься в документахсуб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчуслужбову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщовони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи абоздійсненням контрольних, наглядових функцій органами державноївлади, процесом прийняття рішень і передують публічномуобговоренню та/або прийняттю рішень, а також інформація, щозібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальноїдіяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державноїтаємниці.
Крім цього, Законом ( 2939-17 ) передбачається, що не можебути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетнимикоштами, володіння, користування чи розпорядження державним,комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів,умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батьковіфізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали цікошти або майно, якщо оприлюднення або надання такої інформації неможе завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони,розслідуванню чи запобіганню злочину.
Також дуже цікавим є положення Закону ( 2939-17 ) стосовнотого, що декларації про доходи ( z0064-93 ) осіб та членів їхніхсімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду ворганах влади, або обіймають посаду державного службовця,службовця органу місцевого самоврядування першої або другоїкатегорії, є відкритою інформацією, а також стосовно того, щообмеженню доступу підлягає інформація, а не документ, і у разі,якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, дляознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Таким чином, результатом впровадження чітких підставобмеження доступу до публічної інформації має стати переглядсуб'єктами владних повноважень списків документів, доступ до якихбув обмежений до набрання чинності Законом ( 2939-17 ), а це вжевеличезне досягнення в розбудові ефективної та прозорої держави.
Особливої уваги заслуговують положення Закону ( 2939-17 ), щовизначають порядок реалізації права на доступ до інформації заінформаційним запитом - проханням особи до розпорядника інформаціїнадати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Закон ( 2939-17 ) передбачає, що запитувач має правозвернутися до розпорядника інформації із запитом на інформаціюнезалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні,без пояснення причини подання запиту.
При цьому запит на інформацію може бути індивідуальним абоколективним і може подаватися в усній, письмовій чи іншій формі(поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибірзапитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Водночас Законом ( 2939-17 ) встановлюються певні вимоги дозапитів, а саме передбачається, що запит на інформацію маємістити:
- ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресуелектронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
- загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чизміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу цевідомо;
- підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів наінформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповіднихформ запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядникаінформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника.Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедуриподання запиту на інформацію, її отримання тощо.
У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичніможливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його маєоформити відповідальна особа з питань запитів на інформацію,обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, танадати копію запиту особі, яка його подала.
Закон ( 2939-17 ) зобов'язав суб'єктів владних повноваженьвизначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чиїх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки зних, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати набудь-які носії інформації, а також мати спеціальні структурніпідрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпеченнядоступу запитувачів до інформації.
Слід враховувати, що розпорядник інформації має надативідповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів здня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації,необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо станудовкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій,катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій,що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян,відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отриманнязапиту, але клопотання про термінове опрацювання запиту має бутиобґрунтованим.
Разом з цим, у разі якщо запит стосується надання великогообсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значноїкількості даних, розпорядник інформації може продовжити строкрозгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такогопродовження. Про продовження строку розпорядник інформаціїповідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочихднів з дня отримання запиту.
Важливою гарантією реалізації права на доступ до публічноїінформації за інформаційним запитом є безоплатний характер наданнятакої інформації.
Проте у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачаєвиготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, Закон( 2939-17 ) передбачає обов'язок запитувачів відшкодувати фактичнівитрати на копіювання та друк.
Розмір фактичних витрат визначається відповіднимрозпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм,встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядникінформації не встановив розміру плати за копіювання або друкінформація надається безкоштовно.
Одночасно Законом ( 2939-17 ) визначено, що при наданні особіінформації про себе та інформації, що становить суспільнийінтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Крім цього, слід звернути увагу на те, що розпорядникінформації має право відмовити в задоволенні запиту лише увипадках коли він не володіє інформацією і не зобов'язанийвідповідно до його компетенції, передбаченої законодавством,володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, або колиінформація, що запитується, належить до категорії інформації зобмеженим доступом, або особа, яка подала запит на інформацію, неоплатила фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком, атакож у разі недотримання вимог до запиту на інформацію.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бутизазначено прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи,відповідальної за розгляд інформаційного запиту, дату відмови,мотивовану підставу відмови, порядок оскарження відмови та підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається вписьмовий формі.
Водночас Законом ( 2939-17 ) передбачається, що відповідьрозпорядника інформації про те, що інформація може бути одержаназапитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по сутізапиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваноюінформацією, але якому за статусом або характером діяльностівідомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язанийнаправити цей запит належному розпоряднику з одночаснимповідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строкурозгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запитуналежним розпорядником.
Відповідальність за порушення законодавства про доступ допублічної інформації несуть особи, винні у вчиненні такихпорушень:
- ненадання відповіді на запит;
- ненадання інформації на запит;
- безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;
- неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цьогоЗакону ( 2939-17 );
- надання або оприлюднення недостовірної, неточної абонеповної інформації;
- несвоєчасне надання інформації;
- необґрунтоване віднесення інформації до інформації зобмеженим доступом;
- нездійснення реєстрації документів;
- навмисне приховування або знищення інформації чидокументів.
Особи, які вважають, що їхні права та законні інтересипорушені розпорядниками інформації, мають право на оскарженнярішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду, якездійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни ( 2747-15 ), а також на відшкодування матеріальної таморальної шкоди в порядку, визначеному законом.
Фактично громадяни України завдяки прийнятому Верховною РадоюУкраїни Закону "Про доступ до публічної інформації" ( 2939-17 )отримали право по-європейськи легко і швидко отримувати, зокрема,інформацію про те, як працюють органи виконавчої влади і місцевогосамоврядування.
_03_03.png)
